Історія села

Історія села

Велике село Семенівка розташоване в долині річки Ставчанки за кілька кілометрів на південний захід від древнього міста Щирець.

Населений пункт знаходиться у вологій помірно теплій зоні в межах Передкарпаття і належить до Сянсько-Дністровської вододільної рівнини. Вздовж річки Ставчанки, яка належить до басейну річки Дністер, у XV ст. поселилися люди.

Наше село виникло дуже давно. Десь в ХІ ст. на місті давнього монастиря святого Семена. Село так і назвали – «село Святого Семена» або «Семенова воля». Перша згадка про село відноситься до 1443 року, але безперечно воно існувало і до того часу.

Документ від 14 липня 1446 року, свідчить, що в Семенівці , «старому руському селі, званому селом святого Семена або Семеновою волею» було продане місцеве солтиство Янові з Ченова за 140 гривень разом з врожаєм зі всіх полів, корчмою та медовими бортями. Згадка про борті свідчить про те, що околиці села були в ті часи лісисті.

У 1454 році Ян взяв 20 гривен у борг на один місяць в італійського купця Юліана з Кафи (тепер м. Феодосія) і заклав за це своє майно в Семенівці, вартістю 100 гривен. У 1497 році згадувалось вже село Семенівка з війтівством у ньому. Не солодко жилося простим селянам в цей час. Від надмірних утисків державців вони шукали захисту в королівської адміністрації. 12 червня 1566 року селянам вдалось отримати у короля Зигмунда Августа наказ на 3 роки проти переслідувань Мартина Куната.

Кунат отримав королівське застереження щодо свого відношення до селян. Як він до цього поставився нам не відомо. За те відомо, що в ті часи шляхта не дуже прислухалася до волі короля та вироків суду.

У 1621 році село спалили татари. Ця трагедія повторилася у 1626 і 1648 роках.

Якщо в першій половині XVII ст. село в основному знищила орда, то в другій половині цього століття е меншої шкоди чинили й шляхетські війська.

На початку XVIIІ ст. в селі був бровар (пивзавод). В 1730 році проводились розмежування земель між Семенівкою та Пустомитами разом з Милошовичами. З 1764 року село попало в руки графів Потоцьких. Під час перщої світової війни російське військо спалило палац Потоцьких.

Відомо, що ще до війни в Семенівці перебував під час маневрів австрійської армії архикнязь Фердинанд, якого гарно вітали школярки по-німецьки.

В 1930 році в селі працювала 6-ти класна польська школа. За даними 1933 року в селі було 2464 мешканці, але тільки 131 вважав себе українцем.

Нова історія села почалася в післявоєнний період, коли в ньому поселилися українці, переселені з Польщі.

З давніх-давен релігія відігравала важливу роль в житті наших предків. З хрещенням Русі на наших теренах також було впроваджено християнство, а головною метою якого об’єднання народів спільною вірою.

Виходячи з цих міркувань, стають зрозумілими дослідження львівського професора ХІХ ст. Ісидора Шараневича, який вважав, що в Галичині колись була широка мережа монастирів, то церква тут була вже у найдавніші часи.

При в’їзді в село Семенівка в мальовничому куточку під липами ми бачимо фігуру Матері Божої. За переказами старожилів, історія встановлення цієї фігури майже забута. Ймовірно, її поставили на честь скасування кріпосного права. За роки радянської влади вона була знищена і викинута на цвинтар. У 1990 році її відновили і поставили на те саме місце. Ініціаторами відновлення фігури Матері Божої були мешканці села Семенівки: Борович Любов, Жидик Катерина, Назар Богдан, Ткач Людмила, отець Мельник Микола.

У 1991 році після проголошення незалежності України на хвилі емоцій та піднесення депутати сільської ради прийняли рішення про встановлення пам’ятника на честь незалежності України.

Пам’ятник виконано у вигляді фігури Матері Божої – охорониці України. На постаменті викарбувані слова, звернені до сучасників нащадків «Щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало». Виготовленням проекту пам’ятника займався випускник Семенівської школи Ростислав Лах. У 2005 році за два тижні жителі села під керівництвом голови сільської ради Рихліцького Віктора Володимировича встановили пам’ятний знак і впорядкували територію біля нього.

Римо-католицька церква.

Костел святого Марціна в с.Семенівка

Відомо, що в 1532р. Король Сигизмунд І для збільшення прибутку приєднав недіючий (напевно через знищення села татарами) семенівський костел з усіма його правами, прибутками і маєтками. В 1660р. Олександр Ян Потоцький, Щирецький староста, знову заснував Римо-католицьку парафію, а в 1723р. Був збудований в стилі бароко костел святого Марціна, який утримувався і розбудовувався не за кошти селян, а за рахунок десятин з навколишніх маєтків.

За роки радянської влади костел був закритий для богослужіння, перетворений на складське приміщення і майже повністю зруйнований.

У 1989-1991рр. силами місцевих та переселених у Польщу поляків, костел був відбудований з руїн. 21 липня 1991р. Відбулося урочисте відкриття костелу.

Греко-католицька церква.

Церква Архангела Михаїла.

З виникненням села біля монастиря була збудована церква. Відомо, що в 1556р. Після будівництва другого костела, попередній використали на поправлення (ремонт) місцевої церкви святого Михаїла. Нова церква Архангела Михаїла була збудована з соснового дерева на дубовому фундаменті у 1718р. Біля неї була дзвіниця з чотирма дзвонами. У 1722р. Був призначений парохом старенький Іван Російський. При ньому був помічник отець Тимофій Назаркевич. У 1832р. В селі було 368 греко-католиків, та їх кількість з кожним роком зменшувалась внаслідок полонізації українців на своїй землі, але в посольському середовищі . за роки радянської влади церква була закрита для богослужінь мотивуванням пам’ятки архітектури. В 1989р. Церква повернена греко-католикам.

Православна церква.

Церква пророка Іллі.

Православна парафія в Семенівці формувалася практично після переселення українців з Польщі. Греко-католицька віра офіційно була заборонена. З розвалом союзу парафіяни греко-католики повернули церкву Архангела Михаїла для своїх богослужінь. В церкві проходило мирне почергове богослужіння з православними парафіянами.

Православні парафіяни на чолі з протоієреєм Євгеном Коцовським в червні 1991р. Заклали і освятили перший камінь православного храму.

23 жовтня 1992р. Архієпископом Петром призначений указом священник на парафію ієрей Ігор Сав’як, який продовжив будівництво церкви.

Милує око візантійським стилем нова церква пророка Іллі, та вражає своїми розмірами, висотою – 32метри, хрест – 3метри, довжиною – 23метри і шириною – 20метрів.

   
                                                                                              Підготувала заступник директора з                                                                                                            виховної роботи
                                                                                                   Бердей Ольга Іванівна